Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 902/1174/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представника відповідача ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5на рішення та постанову Господарського суду Вінницької області від 24.09.2014 року Рівненського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 рокуу справі № 902/1174/14 Господарського суду Вінницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Титан"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 10555,94 грнВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" (надалі - ТОВ "Титан", позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5, відповідач) про стягнення 10045,00 грн - основного боргу та 510,94 грн - пені, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору № б/н від 01.05.2013 року щодо сплати орендної плати за період з жовтня 2013 року - по квітень 2014 року включно.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.09.2014 року у справі № 902/1174/14 (суддя Маслій І.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року (головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л. та Бучинська Г.Б.), позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм ст. 795 ЦК України просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідач надав відзив (додаткові пояснення) на касаційну скаргу, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 902/1174/14 - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 01.05.2013 року було укладено договір оренди (далі - договір), за умовами якого ТОВ "Титан" (орендодавець) передає ФОП ОСОБА_5 (орендареві) у тимчасове володіння для комерційного використання бокс, загальною площею 41,0 м2, склад і вартість якого викладені в додатку № 1.

Відповідно до п.п. 5.1-5.2, 6.3 договору сторони погодили, що орендар зобов'язується вчасно вносити орендні платежі. Розмір орендних платежів становить 4305,00 грн щоквартально; орендна плата сплачується в безготівковому або готівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, або в касу підприємства не пізніше 5 числа місяця наступного кварталу.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, установивши, що 17 та 20 червня 2013 року позивачем були оформлені прибуткові касові ордери про приймання одержаної від відповідача готівки в сумі 7175,00 грн в рахунок орендної плати за договором, дійшов висновку, що ці докази підтверджують передачу відповідачу приміщення в оренду, і оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо своєчасного внесення орендної плати за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року включно, керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 612, п. 5 ст. 762 ЦК України, ухвалив рішення про задоволення позову.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно зі ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч.1 ст. 628 ЦК України).

У договорі сторони погодили, що орендоване майно вважається переданим орендарю з моменту підписання акта прийому орендованого майна. Термін оренди складає один рік з моменту прийняття орендованого майна по акту приймання (п.п. 3.1, 3.2 договору оренди).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.ст. 33, 34 ГПК України).

Тому відповідно до вимог ст. 795 ЦК України та ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати передання орендарю орендного майна, є акт приймання-передачі орендованого майна або іншій письмовий документ, який підписаний сторонами договору. Надані позивачем прибуткові касові ордери, які не містять підписів відповідача, не є доказами. Позивач не надав жодних інших доказів на підтвердження того, що відповідач займав об'єкт оренди. Відповідно до п. 5.4 договору сторони погодили, що в кінці кожного кварталу орендодавець надає рахунок на суму орендної плати, а разом сторони підписують акт виконаних робіт (послуг). Такі докази в матеріалах справи також відсутні.

Відтак, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення заборгованості за договором оренди за відсутності доказів підписання акта прийому орендованого майна та додатку № 1, в якому сторони мали погодити склад і вартість орендованого майна, не узгоджуються з вимогами ст. 795 ЦК України та умовами договору оренди.

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню. Оскільки, обставини справи не потребують додаткового дослідження, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 11111 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 2 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року у справі № 902/1174/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (23600, м. Тульчин, Вінницької області, вул. Леніна, 57б, код 30507863) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 913,50 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 913,50 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Вінницької області видати наказ.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.Суддя Стратієнко Л.В.